Чужі голоси на інформаційному полі. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Більшість ЗМІ окупованого Донбасу минулого тижня вийшли з невеликого інформаційного карантину, пов’язаного з ударами Сил оборони України по дата-центрах «Яндекса». На цьому тлі особливо помітним став вплив на інформаційний порядок денний спікерів, які не є місцевими, але активно коментують ситуацію в регіоні.

«Каждый мнит себя стратегом…»

Так, донецькі медійні ресурси опублікували військовий прогноз якогось експерта Центру соціально-консервативної політики, радника ватажка «ДНР» Ігоря Кімаковського. Здавалося б, радити Денису Пушиліну має людина, яка добре знає регіон, тобто однозначно корінний житель Донбасу. Однак, як з’ясувалося, експерт не знає навіть точних назв краматорських підприємств.

За його словами, «Дружківка не стане серйозною перешкодою на шляху до Краматорська, однак сам Краматорськ — складніша ціль: його Старий механічний завод можна порівняти з „Азовсталлю“ за підземними комунікаціями… І за розміром, і за катакомбами, і за укриттями».

На Донбасі ніхто не називає Старокраматорський машинобудівний завод (СКМЗ), у народі — «Старомаш», «старим механічним заводом». Кімаковський, тим часом, у контексті обороноздатності згадав і Новокраматорський завод. Щоправда, і його він назвав «новим механічним заводом». «Там же старі, нові механічні заводи (СКМЗ і НКМЗ — ред.), хто знає, — так ось вони вже фактично створили з них таку саму фортецю, як „Азовсталь“», — зазначив радник.

Він наголосив, що штурмувати СКМЗ і НКМЗ у лоб немає сенсу — потрібне глибоке охоплення всієї агломерації. За його словами, він хоче, щоб захисники Краматорська здалися російській армії без бою: «Я мрію, що ГРУ Генштабу ще вестиме переговори про те, щоб взяти в полон український гарнізон цих заводів».

Формально товариш Кімаковський наш, макіївський. Але Донбас він покинув у ранньому дитинстві, здобув військову освіту в Росії. До регіону повернувся у статусі «іхтамнєта» в листопаді 2014 року. У червні 2015 року потрапив у полон, у вересні 2019 року внаслідок обміну повернувся до Росії. Нині радник Дениса Пушиліна позиціонує себе як експерт із регіону, активно коментує гуманітарну ситуацію та воєнні дії.

Не вірю!

Жителям «ДНР» пояснили, як чудово жити в окупованому Донецьку і що зруйноване війною місто за своєю красою перевершує краєвиди Краснодарського краю. Публікація в соціальних мережах анонімної «нової донеччанки», яка нібито приїхала до Донецька із Сочі й анітрохи про це не пошкодувала, викликала бурю негативних коментарів. Але про все по порядку…

Жила собі дівчина модельної зовнішності… Жила в місті мрії всіх, хто ностальгує за СРСР. У Сочі, за її словами, у неї було все: «суперактивне соціальне життя, друзі, самореалізація та комфорт…»

Вона не пояснила, чому вирішила переїхати до Донецька, але визнала, що знала про серйозні проблеми з водою та електрикою. Але виявилося, що окуповане місто відоме не лише побутовими проблемами. «Тут є красива природа, архітектура, яка дихає історією… На вулицях багато стильних і красивих людей. А ще мене захоплюють місцеві підприємці, які, попри все, продовжують творити, відкривати кав’ярні, маленькі бутики, вкладають душу у свою справу й роблять місто живим», — розповідає вона. Своє захоплення Донецьком вона підтверджує красивим відеорядом: живе панянка в елітній квартирі, її возять у дорогому авто, а покупки вона робить у тих самих «маленьких бутиках». У кадр не потрапили черги людей із баклажками біля бочок із водою, зграї безпритульних собак, зруйновані будинки та брудні околиці…

Можливо, саме тому донецька публіка, подивившись її лубковий ролик, не розчулилася, а радше навпаки. «Нехай на Путилівці з місяць поживе, подивимося, що вона розповість»; «На кого це розраховано? Для кого знімали? Для жителів країни рожевих поні?»; «Треба бути ідіотом, щоб переїхати зараз із Сочі до Донецька! Ну, або обставини непереборної сили...»; «Типова локшина на вуха людям. На яких ідіотів це розраховано?! Ми тут живемо й чудово знаємо, що до чого. Фантазії дурненької мажорки не мають нічого спільного з реаліями...» — у стилі великого Станіславського відреагували жителі Донецька.

«Взагалі, абсолютно марна рубрика, яка викликає в аудиторії лише відторгнення!» — дісталося й виданню, яке розмістило скандальний ролик.

Життя між бетонними плитами…

А ось журналістка одного з пропагандистських російських видань, яка приїхала у відрядження до «ДНР», сама того не бажаючи, змалювала більш ніж реалістичну картину того, на що російські «визволителі» перетворили Донбас. Розказана нею історія літньої жінки розгортається на тлі не бутиків, дорогих іномарок і красивої природи, а повсякденного життя «республіки».

«Авторка… нещодавно була в Вугледарі, і там жителі насамперед розповіли про бабусю Любу, яка впала й не може підвестися. До квартири її сяк-так затягли, і вона лежала там, плакала й стогнала. І ви, напевно, уявляєте собі, що таке квартира у Вугледарі. Жителі кажуть, що в цьому місті поки що можуть жити лише ті, хто ходить. Людей там залишилося дуже мало», — переказує редакторка російського інформаційного агентства враження своєї співробітниці.

Далі — більше… «Коли авторка дійшла до бабусі Люби, з’ясувалося, що вона з Курахового, звідти її евакуювала російська армія. Її із сином привезли до Донецька, вони винайняли квартиру, але господар підняв ціну, і Люба із сином не потягнули її оплату. Вони виїхали до Вугледара й зайняли квартиру в зруйнованій багатоповерхівці. Так у місті всі й роблять», — розкрила вона механізм розв’язання квартирного питання для жителів руїн їхніх населених пунктів, «звільнених» росіянами. «Виявилося, що для того, щоб пробратися до квартири, в якій вона лежить і плаче, треба протиснутися в під’їзд між двома бетонними плитами», — визнала росіянка, розповівши, що самовільно зайняті квартири не надто комфортні для проживання.

Далі заїжджа журналістка побіжно розповіла правду про те, як у «ДНР» працює медицина. Вона разом із волонтерами вирішила прилаштувати нещасну стареньку до лікарні. «Привезли її до Донецької травматології, куди везуть усіх поранених. Дізнавшись, що ті, хто приїхав із Любою, — не її родичі, санітарка підтиснула губи. Усіх везуть сюди, цим і незадоволені. Рентген показав, що в баби Люби перелом шийки стегна… Хірург запропонував везти бабу Любу до пункту тимчасового розміщення. Але там немає медика, який міг би за нею доглядати. Зрештою, відвезли її до 4-ї лікарні Донецька. Там не роблять таких операцій. Бабу Любу треба було б везти до Ростова або Москви… Як організувати транспортування, поки що незрозуміло», — йдеться в публікації.

«Сами мы не местные…»

І нарешті перше місце в рейтингу стороннього погляду на життя окупованого Донбасу посіла авторка telegram-каналу «Министерство счастья» Санія Денисова. Вона часто фігурує в оглядах «ОстроВа» й постійним читачам відома як авторка теорії про те, що жителів «нових регіонів» поки що не можна вважати справжніми росіянами, що за своєю природою вони, включно з чиновниками-колаборантами, залишаються нездатними ні на що «хохлами» й потребують нагляду «білої людини» з метрополії. Ось і цього разу «міністерка щастя» накинулася на місцевих підприємців. «Путін 15 жовтня сказав бізнесу Донбасу: не соромтеся, ставте запитання про роботу в непростих умовах, говоріть про проблеми. А я так не вважаю...» — заперечила вона самому російському диктатору. «Я вважаю, що місцевому бізнесу взагалі не можна давати допомогу — знайдуть, як її привласнити. Справжній бізнес у ДНР усе одно нічого не отримає. А пройдисвіти матимуть гроші», — заявила вона. «Піднімати ДНР має держава. Приватний бізнес у наших умовах поки що лише руйнує й привласнює», — вкотре закликала вона справжніх росіян рятувати тубільців Донбасу.